ОЛЬГА ПАЛІЙЧУК
Губернаторка Дистрикту 2232
Друзі!
Літо у світі традиційно асоціюється з відпочинком. Для українських Ротарійців воно стало зовсім іншим - часом невтомної праці, служіння та нових починань. У реальності війни ми не маємо права на паузу. Коли щодня гинуть люди, коли тисячі родин потребують підтримки, Ротарі в Україні залишається тією силою, що допомагає згуртовувати громади і дарує надію.
У липні та серпні мені довелося багато подорожувати Україною — від Харкова та прифронтових міст до Одеси й Миколаєва, від столиці до Карпат. Кожна зустріч із Ротарійцями була особливою: десь йшлося про нагальні гуманітарні потреби, десь про підтримку дітей і родин загиблих, а десь ми говорили про відновлення шкіл чи розвиток молодіжних ініціатив. У кожному Клубі я бачила людей, які попри втому та втрати не дозволяють собі зупинитися. Це вражає й надихає.
Цього літа ми зміцнили служіння громадам. В умовах, коли мільйони українців залишили свої домівки, саме Ротарійці стали точкою опори для переселенців, родин із дітьми, сімей військових. Ми вибудували нову систему співпраці з територіальними громадами та місцевою владою, щоб наша допомога була максимально ефективною. Символічним кроком стало підписання меморандуму між Ротарі та ДСНС України. Це не просто документ. Це об’єднання зусиль із тими, хто щодня рятує життя. Для мене надзвичайно важливо, що діти рятувальників, які загинули чи зазнали поранень, тепер включені в проєкт «Ротарі – дітям Героїв». Адже підтримка таких родин — наш моральний обов’язок.
Кожна наша дія — це цеглинка у будівлю миру
Не менш вагомим є розвиток міжнародного служіння. Ми постійно відчуваємо, що Україна не залишилася наодинці зі своєю бідою. У липні в самому центрі Європи, в Рахові, було створено Міждержавний Комітет Україна–Швейцарія. Це стало ще одним кроком до об’єднання зусиль у сфері розмінування територій та допомоги постраждалим від війни . Водночас ми розвиваємо контакти з Японією, де мені влітку випала нагода представити Україну на зустрічах з Губернаторами їхніх Дистриктів. Світ простягає нам руку допомоги, і ми маємо бути відкриті до співпраці.
Особливо хочу відзначити служіння молоді. Нові Інтеракт Клуби, що з’являються в різних містах, - це не просто формальні структури. Це місце, де підлітки вчаться відповідальності, солідарності, довіри. У Луцьку цього літа відбувся саміт Інтеракту, який об’єднав школярів, педагогів і Ротарійців із різних міст. Коли бачиш їхні очі, розумієш: ми будуємо фундамент майбутнього вже сьогодні.
Водночас ми працюємо і в професійній площині. Лікарі та рятувальники, які щодня борються за життя інших, і самі потребують підтримки. Ми готуємо навчальні проґрами для медиків у Європі, допомагаємо обладнувати центри реабілітації, щоб ті, хто повернувся з війни, мали шанс на повноцінне життя. Це служіння виходить далеко за рамки медицини - воно про людяність, про відновлення довіри й надії.
Не варто забувати і про невидиму роботу, яка залишається «за кадром». Адміністрування Дистрикту, удосконалення планів, розробка документів, пошук нових механізмів фінансування, навіть використання сучасних технолоґій для комунікації. Усе це створює міцний фундамент для наших дій. Без цієї бази не було б ні масштабних гуманітарних проєктів, ні міжнародних угод.
Це літо довело: ми здатні працювати в умовах будь-якої складності. Ми навчилися чути одне одного, підтримувати громади, надихати молодь, розширювати коло міжнародних партнерів. Кожен підписаний меморандум, кожна відкрита ініціатива, кожна нова співпраця - це цеглинка у будівлю миру, яку ми разом зводимо для України.
Ми йдемо далі. Єднаймося заради добра. Разом. Для України. Для майбутнього.
