Церемоніальні жести

Авторка: Моніка Енґ

Норіко Муракоші завжди цікавилася чайною церемонією, відомою в її рідній країні, Японії, як садо або чадо. Для Муракоші складна культурна практика приготування та вживання зеленого чаю в порошку є суттю японського мистецтва, реліґії, філософії та соціального життя.

Вона почала брати уроки в токійському відділенні школи чайної церемонії Урасенке, однієї з найвідоміших та найпоширеніших традицій. Муракоші планувала переїхати на Тайвань, щоб керувати музеєм, що належить родині її чоловіка, і хотіла скористатися цією можливістю для просування японської культури за кордоном.

Оскільки Геншіцу Сен, колишній ґросмейстер чайної традиції Урасенке, є давнім членом Ротарі Клубу Кіото, Муракоші здалося лоґічним також приєднатися до Ротарі. Через два роки після приїзду до Тайбею вона знайшла свій дім у Ротарі Клубі Тайбей Піоні, присвяченому японському мистецтву та культурі, членами якого є, переважно, жінки. «На зустрічах нашого Клубу ми вивчаємо і виконуємо традиційні японські танці, - каже Муракоші. - Завдяки Ротарі я познайомилася з групою однодумців, які захоплюються японською культурою».

Муракоші прочитала статтю в журналі «Ротарі» за 2022 рік, в якій розповідалося про довічну діяльність Сена з культивування миру та гармонії через чайні церемонії. Натхненні цією історією, вона та Венні Лін, викладачка традиційних японських танців та квіткових композицій, яка допомогла заснувати Клуб Тайбей Піоні, працювали над тим, щоб познайомити практикуючих послідовників Урасенке на Тайвані та в Японії з Ротарі.

Вони заснували Ротарі Клуб Тайбей «Піоні Са Доу», що є сателітним клубом Ротарі Клубу Тайбей Піоні, щоб вшанувати Сена в рік його 100-річчя. Незважаючи на те, що колишній великий чайний майстер не зміг бути присутнім на церемонії заснування у 2023 році, він надіслав захопленого вітального листа. «Як часто каже Геншіцу Сен, цінності Ротарі ідеально відповідають принципам традиції Урасенке, таким як гармонія, повага, чистота та мир, - каже Муракоші. - Ротарі я хочу допомогти побудувати культурний міст між Японією та Тайванем, яким би невеликим він не був, а також хочу розширити чайну церемонію, навіть якщо лише зовсім трохи».

Сателітний Клуб зустрічається в Музеї Ян Сан Ланґа, величній червоній цегляній будівлі, розташованій на вузькій вулиці в Новому Тайбеї, де представлені роботи тестя Муракоші, тайванського художника 20-го століття Ян Сан Ланґа.

Теплого весняного дня група членів Клубу в кімоно вітає редакторів журналу «Ротарі» та відомого американського шеф-кухаря Ріка Бейлесса та його дружину та компаньйонку-ресторатора Дінн. Рожевий вишневий цвіт наповнює ароматом внутрішній двір, але ще більше краси, натхненної Японією, розкривається всередині музею.

На імпровізованій платформі з низькими столиками Юрі Ван, одна із засновників Клубу, ретельно протирає кожну миску хрусткою червоною серветкою, виймає невеликі ложки порошку матча з червоно-чорної лакованої коробки, наливає гарячу воду в чайну миску, а потім делікатно збиває суміш бамбуковим вінчиком, створюючи корону з нефритової піни на ароматному чаї.

Повернувши чашу на 180 градусів, щоб показати глядачам її найпрекрасніший бік, вона мовчки підносить її до свого першого гостя та вклоняється. Цей ритуал перетворює буденне завдання на акт щедрості та краси.

Поки Ван виступає, Лін надає письмові інструкції іноземним гостям про те, як найкраще оцінити церемонію. Це включає посібник про те, як вживати чай, що говорити та як їсти цукерку ваґасі у формі вишневого цвіту, наповнену терпкою фруктовою пастою.

«Садо заспокоює розум і сприяє смиренню та повазі, - каже Лін. - Цю філософію легко зрозуміти та прийняти людям всіх культур, тому що всі ми любимо пити чай. Як колись сказав великий майстер Геншіцу Сен: «Коли сидиш за чайним столом, немає різниці між світськими злетами та падіннями, кожна людина рівна. До кожної країни та кожної культури ставляться однаково».

Наприкінці чайної церемонії для гостей орґанізовують японський танцювальний виступ, а учасники виходять в бузкових кімоно. Використовуючи червоно-білі віяла та білі мереживні шарфи, вони демонструють елеґантні, синхронізовані рухи. Вони виконували подібні танці на заходах Ротарі та в будинках для людей похилого віку в рамках своїх проєктів служіння Ротарі.

Танцівниця Верна Є сподівається, що їхні виступи в тайванських установах можуть принести трохи щастя глядачам. «Навіть у госпісі ми бачили, що їхнє бажання жити все ще дуже сильне, - каже Є. - І ми хочемо підбадьорити їх».

Сателітний Клуб також допомагає волонтерам та студентам з Тайбейського медичного університету пропонувати безкоштовний догляд на острові Пенху, де багато людей похилого віку живуть самі. Члени Клубу придбали обладнання для рентґенівських знімків та чищення зубів. «Ми запрошуємо студентів відвідувати їх та перевіряти, як проходить їхнє лікування, щоб побачити, чи дотримуються вони вказівок лікаря щодо прийому ліків, і ми заохочуємо селян приходити [до клініки] для медичних оглядів», - каже Лін.

«Що ще важливіше, - додає вона, - Члени Клубу користуються кожною можливістю проводити благодійні концерти та виконувати японський танець, щоб зібрати кошти для флаґманської кампанії Ротарі з ліквідації поліомієліту».

Є каже, що це одна з найприємніших справ Клубу. «Ми хочемо продовжувати це робити, бо нам справді подобається танцювати та виступати, – каже вона. - І ми сподіваємося, що це заохотить людей приєднатися до Ротарі та служити своїм громадам, коли вони побачать нас».

Лін пишається тим, що привносить щось абсолютно унікальне до сателітних Ротарі Клубів. «Це перший у світі сателітний Ротарі Клуб з чайної церемонії, – каже вона. - Навіть у Японії їх немає».