Ротарі у світі та в Україні. Частина ІІ

Автор: Павло Кашкадамов, РІ Директор (а)

(Продовження. Частина І за посиланням)

Відродження Ротарі в незалежній Україні

В умовах тоталітарного політичного режиму в Радянському Союзі існування Ротарі Клубів, що сповідували засади демократії, підтримували демократичні та етичні цінності та ще й підпорядковувались центру Ротарі Інтернешнл у Сполучених Штатах Америки було, звісно ж, неможливим. Однак з початком колапсу імперії та наростанням відцентрових тенденцій, зміцненням національного руху за незалежність в окремих республіках ідеї Ротарі появились і на теренах СРСР. У 1990 році за згоди Горбачова був створений Ротарі Клуб Москва, що об’єднував таких відомих тогочасних політичних діячів, як журналіст Едуард Салаґаев чи мер Москви Юрій Лужков. Це відкрило дорогу створенню Ротарі Клубів і в інших реґіонах імперії.

Ротарі Клуб Львів був прийнятий до Ротарі Інтернешнл у жовтні 1992 року під керівництвом Президента Мирослава Гавриліва та Секретаря Павла Кашкадамова. Клубами-спонсорами виступили РК Новато, РК Фішерменс Верф, РК Сан Маттео, РК Іґнасіо (всі Каліфорнія, США), РК Женева, РК Женева-Лак та РК Женева-Зюд (всі Швейцарія) та РК Київ (Україна).

Ці два нові Ротарі Клуби, у свою чергу, виступили ініціаторами створення наступних Клубів в Україні. Завдяки ним та за їх спонсорства протягом 1994-1996 років були створені Клуби, зокрема, у Харкові, Ужгороді, Тернополі, Івано-Франківську, Сумах, Миколаєві, Одесі, Луцьку, Рівному. Активними діячами та пропаґандистами Ротарі в Україні на той час були Володимир Кулик, Олексій Коженкін, Георгій Крючков, Анатолій Широков (всі Київ), Мирослав Гаврилів, Павло Кашкадамов, Роман Дацько, Мирослав Зденянчин (всі Львів), Володимир Шепетін (Харків), Володимир Ткаченко (Одеса), Володимир Бондаренко (Івано-Франківськ), Сергій Данилків (Тернопіль) та ряд інших.

Всі Ротарі Клуби на території колишнього Радянського Союзу входили до складу Д 1410, одного зі скандинавських Дистриктів РІ, що діяв на теренах південної Фінляндії. Звісно, що охопити керівництвом Клуби від Ужгорода до Іркутська, від Клайпеди і до Одеси – враховуючи тодішні проблеми з транспортом і зв’язком, мовні та ментальні бар’єри – було просто неможливо. Це призводило до певної дезорґанізації всього процесу, об’єктивно вимагало створення якихось локальних мереж, місцевого керівництва. Ротарійці України активно шукали вирішення цієї проблеми, звертались за порадою в Штаб квартиру Ротарі Інтернешнл в Еванстоні. Відповідь була: створіть 30 Клубів – і матимете свій Дистрикт.

Губернатор Д 1680 (Ельзас і Лотарінґія, Франція) у 1993-1994 Ротарійському році Лєон Льожель, який був пов’язаний з Україною спогадами молодості, звернувся до Ротарі Інтернешнл з пропозицією зробити Д 1680 у Франції відповідальним за опіку над Ротарі в Україні, оголосивши Україну «віддаленою частиною» цього Дистрикту. Попередня згода була отримана і на Конференції в Кольмарі, у 1994 році, в присутності делеґації Ротарійців з Клубів Києва, Львова та Харкова, Ротарійці Дистрикту 1680 проголосували за таке рішення, одночасно обравши Лєона Делеґованим Губернатором для української території на 1994-1997 Ротарійський рік. Лєон створив і очолив спеціальний керівний комітет, до складу якого входили, серед інших, Жан-П’єр Нуартен, Жозеф Ешбах, Жан Дік, Жан-П’єр Франк. Ці віддані ідеї Ротарі люди на чолі з енерґійним та життєрадісним Лєоном зробили неоціненний вклад в розвиток Ротарі в Україні. Був створений Дорадчий Комітет Ротарі в Україні. До Комітету входили, серед інших, Олексій Коженкін, Павло Кашкадамов, Анатолій Широков, Мирослав Гаврилів, Василь Шилов, Георгій Крючков, Володимир Шепетін, Володимир Бондаренко, Каріна Мовсесян та інші. Секретарем Дорадчого Комітету була призначена Надія Лєсова з Сімферополя. Почала видаватись ґазета «Ротарійський вісник», редактором якої був призначений Павло Кашкадамов. За найближчі роки були створені десятки Клубів в різних куточках України.

У 1997 році Україна біла відділена від Д 1680 і отримала статус Спеціальної зони поширення Ротарі, а Лєон Льожель був призначений Представником Президента з поширення Ротарі в Україні на 1997-1998 рік, з наступним продовженням повноважень на 1998-1999 Ротарійський рік. Влітку 1999 року до Львова приїхав Директор РІ Маріо Ґрассі, де він, на прохання тодішнього Президента РІ Карло Равіцци, зібрав засідання членів колишнього Дорадчого Комітету Ротарі в Україні. Питання стояло чітко – з якою з країн-сусідів українські Ротарійці хочуть об’єднатися. На одностайну позицію, висловлену українськими учасниками, що Україна хоче мати національний Дистрикт, відповідь була різка, але чесна – цього не буде. Вибирайте: Росія, Польща, Чехія і Словаччина, Румунія чи Угорщина. Після довгих дискусій була вибрана Польща, а на перехідний період в Україні був створений Український Керівний Комітет Ротарі (Голова - Мирослав Гаврилів, Секретар – Павло Кашкадамов).

У ХХІ вік Ротарійці України увійшли разом з поляками та білорусами в складі об’єднаного Дистрикту 2230 Ротарі Інтернешнл, що почав діяти з 1 липня 2000 року на території Польщі, України та Білорусі під керівництвом Губернатора Ришарда Кашуби-Кшепіцкого та Віце-Губернатора для України та Білорусі Павла Кашкадамова. Рік був непростим, адже вперше ми були не самі по собі, а в міжнародному Ротарійському об’єднанні. Виникали проблеми, як воно завжди буває в епоху змін – три різні мови, три різні валюти, три різні соціальні устрої, державні кордони, які треба долати при Ротарійських поїздках, тощо. Припинилось видання української ґазети «Ротарійський вісник», замінене на Дистриктний журнал «Listy Rotariańskie», що видавався польською мовою, щомісячні листи Губернатора висилались до Клубів з перекладом українською мовою.

Однак загалом ситуація була доброю. Польські друзі щиро прийняли українських Ротарійців до свого ґрона, ділилися досвідом, допомагали та підтримували українські Клуби. У свою чергу динаміка створення нових Клубів в Україні не зменшувалась – уже в перший рік спільного перебування в міжнародному Дистрикті були створені Ротарі Клуби Кіровоград, Рівне-Реґіон, Львів-Центр та Охтирка, тобто приріст чисельності склав майже 15%.

Згідно домовленостей, досягнутих на об’єднавчих перемовинах у Варшаві у 1999 році після двох Представників Польщі – Ришарда Кашуби-Кшепіцкого та Анджея Людека – у 2002 році до служіння Губернатором Дистрикту 2230 приступив член РК Львів Павло Кашкадамов. Це було визначною подією для Ротарі в Україні, адже він став не лише першим громадянином України, який обійняв посаду Офіцера Ротарі Інтернешнл, але й першим з колишніх громадян всього Радянського Союзу, кому була довірена така честь. За рішенням Губернатора посаду Секретаря Дистрикту обійняв Геннадій Кройчик, Скарбника української частини Дистрикту – Мирослав Гаврилів. Функції референта Губернатора (виконавчого секретаря Дистрикту) виконувала членкиня Ротаракт Клубу Львів, студентка маґістратури факультету міжнародних відносин Університету Франка у Львові Віра Сиряміна. Протягом каденції було створено 5 нових Клубів в Польщі (приріст 7%), 4 в Україні – 11%) та другий Клуб в Білорусі (50%). Чисельність Ротарійців у Дистрикті зросла на 227 осіб і досягла кількості 2’734, що стало абсолютним кількісним рекордом за весь час існування Дистрикту 2230 аж до його ліквідації. За результатами Ротарійського року Дистрикт був відзначений Ротарі Інтернешнл як один з 10 найкращих Дистриктів у світі за інтеґральними показниками.

Надзвичайно активними були Ротарійці Криму, збільшувалась кількість Клубів у Львові, Києві, Харкові. Однак варто зауважити, що Клуби, які активно почали створюватись в невеликих містечках, як Кам’янка-Бузька, Калуш, Охтирка, Судак, Керч, Кам’янець-Подільський часто невдовзі колапсували, оскільки Ротарійці, що їх засновували, були найбільш динамічними і яскравими представниками цих громад і невдовзі переміщались або в більші міста, або в столицю, або й за кордон.

А після Олексія Губернатором Д 2230 вперше – і востаннє – стала жінка, Ротарійка з Сопота Барбара Павліш, що була 20-тим і останнім Губернатором цього Дистрикту, який з 2016 року розділився на два – Д 2231 Польща та Д 2232 Україна та Білорусь.

В результаті з 1 липня 2000 року Ротарійська Україна стала складовою частиною міжнародного Дистрикту 2230 (Польща, Україна, Білорусь). Цей Дистрикт на той час належав до Зони 16 Ротарі Інтернешнл, що включала до себе Дистрикти Скандинавії.

Варто відзначити, що Д 2230 був дуже складний в лоґістиці та управлінні. Крім трьох державних кордонів та інших, уже перелічених викликів, слід враховувати, що віддаль між РК Свіноуйсцє на північному заході Польщі до РК Керч на південно-східному березі Криму складала 2’600 км по прямій. Транспорт був слабо розвинений, електронні засоби зв’язку лише зароджувались, а факс часто був єдиним, хоч і дорогим, засобом комунікації. Це привело до того, що уже в 2005 році почались дискусії про поділ Дистрикту на два, однак у зв’язку з недостатньою кількістю Ротарійців в Україні для створення самостійного Дистрикту, розглядались варіанти одного Дистрикту в Польщі або в Польщі та Білорусі, а другого – польсько-українського. Перші предметні розмови на рівні Ротарі Інтернешнл на цю тему були проведені представниками Ротарійців України з Генеральним Секретарем РІ Едом Футою (який був Представником Президента РІ на Конференції Д2230 у Львові) в Карпатах, у Славському на Львівщині, весною 2008 року.

З цього часу різні варіанти розділення Д 2230 розглядались Секретаріатом РІ. Завдяки підтримці та сприянню Генерального Секретаря РІ Джона Гевка Рада Директорів затвердила поділ на один – національний – Дистрикт у складі Польщі та другий – інтернаціональний – Дистрикт у складі України та Білорусі. Це було нелегко, оскільки в Україні, навіть разом з Білоруссю, не виконувалась вимога про мінімальну кількість Ротарійців у Дистрикті на рівні 1’200 осіб.

Таким чином з 1 липня 2016 року згідно рішення Ради Директорів РІ почав функціонувати Дистрикт 2232 (Україна та Білорусь) у складі Ротарійської Зони 19р (тепер це Зона 21А), що об’єднувала Дистрикти Австрії (2), Чехії та Словаччини, Румунії та Молдови, Угорщини, Хорватії, Словенії, Боснії та Герцеґовіни, Ізраїлю.

У 2023 році Білорусь була відділена від Д 2232 та отримала статус не-Дистриктованої Ротарійської території. Дистрикт 2232, в такий спосіб, став національним Дистриктом Ротарі в Україні.

Лоґістичну та методолоґічну підтримку Клубам та Дистриктам Зони надає Європейський-Африканський офіс РІ в Цюріху, який обслуговує майже 300’000 Ротарійців, що є членами близько 9’000 Ротарі Клубів у 114 країнах, об’єднаних у 128 Дистриктів у 9 Зонах Ротарі Інтернешнл. З 1992 року Україну відвідали Президенти РІ Раджендра Сабу (Київ, 1992 і 2012 роки), Стефані Урчік (Львів, 2001), Річард Кінґ (Київ, 2002), Карл-Віллем Стенгаммер (Київ, 2006), Кальян Банерджі (Львів, 2012), Марк Малоні (2019); Генеральні Секретарі Ед Фута (Львів, 2008) та Джон (Іван) Гевко, який є чартерним і дійсним членом РК Київ (Львів, Київ – багаторазово); Директори РІ Кйєль-Оке Окессон, Сольве Кернелл, Анн-Брітт Озебол, Пер Гойєн, Пьотр Виґнанчук, Корнеліу Дінка, Даніель Танасе та інші. На різних посадах Реґіональних Лідерів працювали українські Ротарійці, зокрема Павло Кашкадамов, Микола Стеблянко, Олексій Коженкін, Сергій Завадський, Віра Сиряміна, Віталій Лесько. Павло Кашкадамов обраний Директором (альтернейт) Ротарі Інтернешнл на 2024-2026 рік. Ряд Ротарійців України (Мирослав Гаврилів, Ольга Палійчук, Олександр та Віра Хардіни, Микола та Ольга Стеблянки, Джон (Іван) Гевко та інші) є Старшими Донорами Фундації Ротарі, а Павло та Світлана Кашкадамові є Старшими Донорами РФ 2 ступеня. Серед нагороджених найвищою відзнакою Ротарі „Service Above Self Award” українці Олексій Коженкін, Анатолій Парубець, Марк Гітельман, Геннадій Кройчик, Анна Кожина та інші.

У 2026 році Дистрикт 2232 відзначатиме 10 річницю свого заснування.